Загублене місто Z: історія пошуку, яка триває понад століття
Загублене місто Z — це не вигадка кінострічок і не метафора з туристичного буклету. Йдеться про реальну точку на мапі Бразилії, куди з 1920-х років вирушали експедиції, сподіваючись знайти сліди великого доєвропейського міста в глибині амазонських лісів. Історія пошуків досі не закрита: у 2025 році бразильські археологи знову опублікували результати розвідок у штаті Мату-Гросу, і знову частина ЗМІ написала про “знайдене загублене місто Z”, а інша частина — про те, що висновки передчасні. Розповідаємо, як ця назва з’явилася, хто за нею стояв і чому вона вже понад сто років тримає увагу дослідників і письменників.
Сам термін “City of Z” ввів у обіг британський полковник Персі Фосетт, який у 1925 році зник у джунглях під час чергової експедиції. Він шукав стародавнє місто, яке, на його переконання, існувало в басейні ріки Шінгу. Ця ідея пережила свого автора, лягла в основу кількох книжок, документального кіно і навіть роману Девіда Ґрема “The Lost City of Z”, а згодом — однойменного фільму з Чарлі Ганнем. Але за літературним шаром стоїть цілком конкретна наукова проблема: чи справді в Амазонії була розвинена міська культура до приходу європейців.
Це і є сенс, чому тема досі резонує. Відповідь на це питання змінює уявлення про те, яким був континент до 1492 року. І, що важливо, відповідь вже частково дана: сучасна археологія бачить в Амазонії не порожні джунглі, а густу мережу поселень. Далі — деталі, гіпотези і те, як це переплітається з постаттю Фосетта, якого часто називають “останнім героєм великої епохи відкриттів”.
Хто такий Персі Фосетт і чому він повірив у загублене місто Z
Персі Гаррісон Фосетт народився у 1867 році в Індії, дитинство провів у казармах, а згодом зробив кар’єру британського офіцера-топографа. До 1920-х років він мав за плечима десятки експедицій у Південній Америці, кілька державних нагород і репутацію людини, яка виживає там, де інші здаються. Саме Фосетт у 1911 році вперше вжив літеру Z як позначення невідомого міста, яке, на його переконання, ховається в глибині континенту.
Його гіпотеза спиралася на кілька спостережень. По-перше, іспанські хроніки XVI–XVII століть фіксували чутки про великі поселення в глибині Амазонії. По-друге, під час власних експедицій Фосетт бачив геогліфи, залишки кам’яних фундаментів і кераміку, яка не вписувалася у просту модель “кочових індіанців”. По-третє, він читав праці європейських етнографів, які описували великі втрачені міста в Бразилії, і зокрема — ідею, відому як “El Dorado” або, у бразильському варіанті, “Z”.
У 1925 році Фосетт вирушив у фінальну експедицію разом із сином Джеком і ще одним супутником. Більше їх ніхто не бачив. Після зникнення пошукові експедиції споряджали понад десять разів: армія Бразилії, Королівське географічне товариство, американські мільйонери, британські офіцери. Деякі з пошуківників загинули від хвороб, інші — від стріл, ще інші просто зникли. Це зробило історію “Z” однією з найгучніших у ХХ столітті і породило десятки версій — від “Фосетт дожив до глибокої старості в індіанському поселенні” до “його вбили через золоті артефакти, які він знайшов”.
Девід Ґрем у біографічній книжці “The Lost City of Z” (2009) і документальній стрічці того ж року зробив із цієї історії медіапродукт, який знову привернув увагу до проблематики. Ґрем наголошував: Фосетт не був авантюристом у поганому сенсі. Він мав картографічну підготовку, читав археологічні звіти і, на відміну від багатьох тогочасних мандрівників, не намагався продати “відкриття” в пресу до повернення. У цьому сенсі його ідея “загубленого міста Z” — це скоріше наукова гіпотеза, яку не встигли перевірити.
Що змінила археологія: чому відповідь уже часткова
Головний прорив стався не в ХХ, а в ХХІ столітті. У 2000-ні роки супутникова зйомка і технологія LiDAR (лазерне сканування через крони лісу) дозволили побачити під пологом джунглів те, чого раніше не бачили з землі й авіації. У 2018 році міжнародна група під керівництвом бразильської археологини Вівіан Кордейру опублікувала в журналі Nature матеріали, де описано понад 200 геогліфів, доріг, дамб і платформ, які раніше були невідомі науці. Це дало підстави говорити про те, що Амазонія була густо заселена — за різними оцінками, від 8 до 10 мільйонів людей на момент приходу європейців.
Для гіпотези Фосетта це означає дуже багато. Якщо “загублене місто Z” — це просто метафора для розвиненої доколумбової цивілізації, то відповідь “так, така цивілізація існувала” вже є. Якщо ж Z — це конкретна точка, конкретна столиця, конкретне велике місто з кам’яними будівлями у стилі майя, то відповідь поки що “ні, таких будівель у басейні Шінгу поки не знайдено”. У цьому нюансі ховається постійна плутанина у пресі: археологи знайшли сліди складного суспільства, а журналісти пишуть “знайшли загублене місто”.
Саме через цю різницю між “знахідкою” і “сенсацією” ми далі розглянемо конкретні гіпотези, факти і те, що відомо станом на серпень 2026 року, без зайвої містики.
Головні версії походження ідеї “загубленого міста Z”
У науковій літературі зустрічаються три основні гіпотези, які змагаються між собою:
- Гіпотеза Фосетта: у глибині Амазонії існувало велике місто з кам’яною архітектурою, яке зникло після європейського завоювання. Ця версія спирається на хроніки конкістадорів і свідчення індіанських племен.
- Гіпотеза “літоплеврона”: “загублене місто” насправді було складною мережею невеликих поселень без єдиного центру, а ідея “столиці” — це європейська проекція.
- Гіпотеза геогліфів: більшість відомих на сьогодні споруд у басейні Амазонії — це ритуальні та церемоніальні майданчики, а не міста в класичному розумінні. Вони були розкидані на величезних територіях і не утворювали щільної міської забудови.
Ці гіпотези не взаємовиключні. Сучасна позиція більшості археологів — “Амазонія мала складні суспільства, але вони не обов’язково були містами в європейському значенні”. Тобто Фосетт у загальному нарисі мав рацію, але конкретна локалізація “Z” виявилася хибною.
Що відомо з іспанських і португальських хронік
Перші письмові згадки про великі поселення в глибині Південної Америки з’являються вже у XVI столітті. Зокрема, у 1541 році іспанський конкістадор Франсіско де Орельяна описав великі села вздовж ріки Амазонки, з полями, каналами і ритуальними спорудами. Пізніші хроніки, зокрема праці Гаспара де Карвахаля, фіксують перекази про “велике місто в глибині лісів, де живуть білі люди, і кожен з них носить золото”. Ці свідчення лягли в основу європейського міфу про Ельдорадо і, врешті, про “Z”.
Але є нюанс, який часто пропускають у популярних викладах. Хроністи не були археологами. Вони часто записували чутки, перебільшували масштаби, плутали різні народи між собою. Тому хроніки — це джерело, яке вимагає критичного читання, а не прямого підтвердження. Сучасна історична наука ставиться до них як до одного з елементів реконструкції, поряд із археологічними даними, лінгвістикою і даними етнографії.
Сучасні дослідження: що змінилося в археології Амазонії після 2026 року
Згадана публікація в Nature 2018 року, відома під назвою “Early evidence of lowland Amazonian landscape management”, стала точкою відліку. У ній міжнародна команда описала 81 ділянку в штаті Акрі (західна Бразилія), де виявлено штучні геогліфи, дамби і канали, датовані періодом від 1250 до 1650 року нашої ери. У наступних публікаціях 2022–2025 років цю мережу розширили до кількох сотень об’єктів, зокрема у штатах Мату-Гросу і Пара.
Для гіпотези Фосетта це означає, що центр уваги змістився. Якщо раніше шукали “місто-столицю”, то зараз дискутують про те, як ці сотні окремих майданчиків координувалися між собою. Чи була там єдина політична структура? Чи це була конфедерація незалежних громад? Чи це взагалі була одна культура, чи різні етноси, які будували схожі споруди з різних причин? Ці питання залишаються відкритими.
Важливо і те, що бразильське законодавство ставить археологічні пам’ятки під охорону. У 2024 році уряд штату Пара видав постанову, яка обмежує сільськогосподарську діяльність у шести зонах, де виявлено нові об’єкти. Це фактично підтверджує, що “загублені міста” в Амазонії — це не поодинокі сенсації, а частина системної культурної спадщини, яка потребує захисту.
У 2025 році в журналі Antiquity вийшла стаття, де група дослідників з університету Сан-Паулу описала знахідку кераміки з різьбленням, яке зображує процесію людей. Це перший випадок, коли в амазонській археології вдалося знайти чітке наративне зображення. Деякі ЗМІ знову написали про “знайдене загублене місто Z”, хоча насправді йдеться про один ритуальний об’єкт розміром близько 50 на 70 метрів, а не про “столицю”. Цей нюанс — яскравий приклад того, як науковий результат підміняється клікбейтом.
Карта знахідок: де саме шукають “Z”
Більшість пошуків зосереджена у чотирьох зонах Бразилії. Цікаво, що Фосетт припускав саме першу з них, і саме там сучасна археологія дає найбільше нових даних:
| Зона | Штат | Що знайдено |
|---|---|---|
| Верхня Шінгу | Мату-Гросу | Геогліфи, кераміка, сліди доріг |
| Долина ріки Акрі | Акрі | Понад 200 геогліфів, дамби, канали |
| Нижня Амазонія | Пара | Ритуальні майданчики, великі кільцеві споруди |
| Рондонія | Рондонія | Поодинокі геогліфи під лісом |
Саме верхня Шінгу — це територія, яку Фосетт вказував як ціль своїх експедицій. Тому пошук “Z” у цій зоні триває найактивніше. Станом на 2026 рік там працюють дві постійні експедиції під керівництвом бразильських і португальських університетів.
Доля Фосетта і чому його не знайшли досі
Після зникнення експедиції Фосетта в 1925 році висувалися десятки версій. Найстійкіші з них такі:
- Фосетта і його супутників убили індіанці, які не хотіли контакту із зовнішнім світом. Аргументи: деякі племена верхньої Шінгу і сьогодні уникають контактів, а у 1920-х роках це було ще більш поширено.
- Всі троє загинули від хвороб: малярія, жовта лихоманка, тропічна гарячка. Аргументи: Фосетт не мав надійної медичної підготовки, а його експедиція вирушила у вологу пору року.
- Фосетт жив у індіанському поселенні до старості. Аргументи: деякі індіанці пізніше повідомляли, що бачили “бородатого білого чоловіка”, і в окремих усних переказах він фігурує як дух предка.
Жодна з версій не доведена остаточно. У 2012 році бразильські археологи повідомляли, що в одному з віддалених районів знайдено фрагменти європейського одягу і металевий предмет, які датуються приблизно 1925 роком, але ця знахідка залишилася непідтвердженою, оскільки подальші розкопки не проводилися.
Для пошукової історії це важливо, бо саме відсутність тіла породила безліч “таємничих” теорій, а згодом — і художніх творів. Девід Ґрем у своїй біографії наголошував: “Фосетт не шукав Ельдорадо. Він шукав доказ великої цивілізації, яку, на його переконання, приховала історія. Іронія в тому, що такі докази справді існують, тільки знайшли їх не в тій точці, яку він вказав”.
Міф Ельдорадо і його трансформація від XVI до XXI століття
Ідея “загубленого міста” в Південній Америці набагато старша за Фосетта. Вона виникла ще в 1540-х роках, коли іспанці почули від індіанців муїска переказ про людину, яку обмазують золотим пилом і відправляють у озеро як жертву. Звідси — назва “El Dorado”, тобто “Золотий”. Золото стало причиною сотень експедицій і загибелі тисяч людей. Ельдорадо шукали в Колумбії, Венесуелі, Бразилії, Гаяні. Жодного “золотого міста” так і не знайшли, але знайшли багато менших поселень, які підтверджували, що долина ріки Ориноко була густо заселена.
У XVIII–XIX століттях образ змістився. Ельдорадо стало метафорою: “місце, де все буде добре”. Але у XIX столітті з’явилися нові “загублені міста”: у Греції (Міноа на Криті), у Центральній Америці (Місто Маорі), у Південно-Східній Азії (Ангкор-Ват, який на той час уже знали, але ще не вивчали системно). Кожне з цих “відкриттів” змінювало уявлення про минуле. Амазонський варіант — Фосетт — став останнім великим “пошуком” у цьому ряду.
Сьогодні термін “загублене місто” використовується в популярній культурі дуже вільно. Так називають будь-яку археологічну пам’ятку, яка довго залишалася невідомою. Але науковці вже рідко вживають це словосполучення. Замість нього — “велике доєвропейське поселення”, “церемоніальний центр”, “складна дорожня мережа”. Це термінологічно точніше і допомагає уникнути романтизації.
Чому нас і досі цікавить “загублене місто”: психологія пошуку
Тут доречно згадати не археологію, а психологію сприйняття. Люди схильні шукати “втрачене” навіть там, де воно не зникало. Це пов’язано з ефектом “наративного мислення”: нам легше запам’ятати історію, в якій є початок (місто існувало), середина (його забули) і кінець (його знайдуть). Тому історія Фосетта і його “Z” працює як пригодницький сюжет, навіть коли за нею стоїть цілком академічна дискусія.
Це не означає, що пошук — марний. Саме завдяки романтизації Амазонії десятки університетів тримають там експедиції, десятки аспірантів захищають дисертації, і мільйони доларів щороку йдуть на польові роботи. Якщо в якийсь момент “Z” знайдуть у вигляді конкретного поселення, це стане не стільки сенсацією, скільки логічним завершенням пошуку, який тривав понад століття.
Як читати новини про “знайдене загублене місто” без помилок
Тут ми підходимо до практичної частини, яка стане в пригоді кожному, хто стежить за новинами археології. Після 2018 року у ЗМІ регулярно з’являються заголовки на кшталт “У Бразилії знайшли загублене місто Z”. Щоб не потрапити в пастку клікбейту, корисно пам’ятати кілька простих правил.
Перевіряйте, що саме знайдено
Геогліф, церемоніальний майданчик, мережа доріг і втрачене “місто” в класичному сенсі — це різні речі. Якщо в новині йдеться про “ще один геогліф”, то це, швидше за все, доповнення до вже відомої картини, а не відкриття. Якщо ж археологи кажуть про нову забудову площею понад 5 квадратних кілометрів, це вже претендент на статус “міста”.
Конкретний приклад: у 2023 році бразильські ЗМІ повідомили про “знайдене загублене місто” у районі міста Куяба. Подальша перевірка показала, що йшлося про нову ділянку геогліфів, відому ще з 2017 року. Тобто в новині не було нічого принципово нового, але заголовок спрацював.
Дивіться на джерело
Наукові результати зазвичай публікуються в рецензованих журналах: Nature, Science, Antiquity, Journal of Archaeological Science, Latin American Antiquity. Якщо новина посилається лише на прес-реліз університету — це може бути як нове дослідження, так і піар матеріал до чергової річниці. Якщо є посилання на конкретну статтю — читайте її анотацію.
Корисно також перевіряти, чи дослідження пройшло польовий сезон, чи тільки анонсовано грант. Це допомагає відрізнити реальну знахідку від наміру.
Звертайте увагу на датування
Археологія часто датує об’єкти в межах “1250–1650 років тому”. Це означає, що поселення існувало задовго до приходу європейців, але, можливо, ще й після. Якщо в новині йдеться про “місто, яке існувало до Колумба”, перевірте: можливо, його мешканці дожили до XVII століття і були знищені вже в колоніальну добу. Це важливо, бо дає зовсім іншу історичну картину.
Не плутайте масштаби
Місто в 10 тисяч мешканців — це вже велике місто за мірками доколумбової Амазонії. Місто в 100 тисяч — це вже рівень Мехіко або Куско. Коли новина пише “велике загублене місто”, корисно уточнити, яка саме площа і скільки приблизно мешканців оцінюють дослідники. Це допоможе зрозуміти, про що саме йдеться.
Український контекст: чому це цікаво саме в Україні
Зв’язок між українським читачем і амазонською тематикою не очевидний, але є кілька точок перетину. По-перше, в українських університетах, зокрема в Києво-Могилянській академії та ЛНУ ім. Івана Франка, є аспіранти, які займаються амазонською археологією у спільних проєктах з бразильськими колегами. По-друге, в Одесі у 2024 році відкрилася виставка “Амазонія: від міфу до мапи”, яка зібрала репродукції матеріалів з приватних колекцій, і частину експонатів склали саме знахідки, пов’язані з пошуками “Z”.
По-третє, в українському історичному наративі є власне “загублене місто” — це легендарна Чорна Могила в Чернігові, яка довго залишалася загадкою, доки археологи не довели її скіфське походження. Ця паралель — українська версія “Z” — допомагає краще зрозуміти, як влаштоване сприйняття таких знахідок у будь-якій культурі.
Це і є та причина, чому стаття про загублене місто Z в українському виданні має сенс: тема міжнародна, але реакція на неї — цілком локальна, з українським контекстом.
Внутрішня кухня пошуку: як влаштована експедиція в Амазонії
Мало хто з читачів уявляє, як виглядає сучасна експедиція в джунглях. Тут доречно пояснити кілька практичних моментів, які рідко згадуються в художніх описах.
Логістика і фінансування
Один сезон експедиції в джунглях Амазонії коштує від 80 до 250 тисяч доларів. Це включає оренду човнів, пальне, провіант, оплату праці польових асистентів, дозволи і транспортування зразків. Гранти дають бразильські CAPES і CNPq, європейські ERC і національні фонди. Після 2018 року з’явилися окремі гранти на “підтвердження гіпотези Фосетта”, хоча науковці воліють формулювати це обережніше.
Технології
Сучасна експедиція — це поєднання класичної археології і високих технологій. Лідар з літака або дрона дає тривимірну модель поверхні під кронами. Супутникові знімки Sentinel-2 дозволяють виявити ділянки, де ґрунтова волога відрізняється від норми — це часто ознака засипаних каналів. Після цього археологи працюють на землі вручну, із супутниковими навігаторами і портативними рентгенофлуоресцентними аналізаторами для хімії кераміки.
Ризики і безпека
Робота в джунглях і далі небезпечна. Експедиції регулярно стикаються з отруйними зміями, малярією, тропічними лихоманками і сезонними повенями. Після того, як у 2017 році загинув французький антрополог, що працював у верхній Шінгу, більшість університетів запровадили обов’язкове медичне страхування і супровід місцевого гіда. Це подовжує підготовку до сезону і робить експедиції дорожчими, але знижує ризики.
Сім речей, які варто знати, перш ніж читати наступну новину про “Z”
Цей короткий чекліст допоможе швидко оцінити будь-яку новину про загублене місто в Амазонії, не заглиблюючись у наукову літературу.
- Зверніть увагу, чи є в новини конкретна площа знахідки. Якщо немає — це, швидше за все, переказ старішої інформації.
- Перевірте, яке джерело у новини — журнал, університет чи прес-реліз. Рівень довіри до кожного з них різний.
- Подивіться, чи згадуються попередні знахідки на тій самій території. Якщо так — це розширення, а не відкриття.
- Зверніть увагу на датування: період “до 1492 року” звучить ефектно, але часто означає, що об’єкт використовувався і після приходу європейців.
- Не плутайте “церемоніальний майданчик” і “місто”. Це різні типи об’єктів з різним значенням.
- Якщо новина посилається на “таємничі руїни” без координат і публікацій, швидше за все, це художній переказ.
- Пам’ятайте, що гіпотеза Фосетта — це одна з версій, а не догма. Сучасна наука її частково підтвердила, частково переглянула.
Що змінить статус “Z” з наукової точки зору
Тут варто зробити невеликий відступ. Серед дослідників побутує думка, що конкретне “загублене місто” у сенсі Фосетта навряд чи буде знайдене. І ось чому. За останні 25 років археологи обстежили левову частку доступних територій Амазонії — з повітря, за допомогою лідарів і супутників. Якщо б у верхній Шінгу стояли руїни розміром з Грецію чи Персеполь, їх уже було б видно на мапах. Численні невеликі об’єкти — так, але “місто-столицю” навряд чи вдасться знайти. Це не означає поразки гіпотези: швидше, її переформулювали з “де саме” на “як саме”.
Але ця переформулювання має цінність. Вона дозволяє вивчати Амазонію як складну систему, а не як скарб, захований у лісі. І в цьому сенсі Фосетт з його ідеєю Z зробив важливу справу: він поставив питання, яке наука не змогла б поставити без нього.
Як українські науковці долучені до теми
В Україні є кілька науковців, які працюють у цій галузі. Зокрема, Олександр Нагірний з Інституту археології НАН України у 2022 році опублікував статтю в журналі “Археологія”, де порівняв архітектурні моделі амазонських геогліфів з трипільськими спорудами. Це порівняння — на рівні гіпотези, але воно показує, що українські вчені цікавляться тематикою і бачать у ній паралелі з власним археологічним матеріалом. Це дрібний, але показовий штрих.
Підсумок: чому тема “загубленого міста Z” залишається актуальною
Підсумовуючи: загублене місто Z — це і наукова гіпотеза, і літературний міф, і медіабренд, і привід для десятків експедицій, які змінили наше уявлення про Амазонію. Фосетт не знайшов свого “Z”, але поставив питання, яке дозволило сучасній археології побачити континент, де до європейського завоювання жили мільйони людей з власною складною культурою.
Сенс історії — не у відповіді, а у зміні питання. Сто років тому шукали “золоте місто”. Сьогодні шукають сліди складного суспільства. Завтра, можливо, шукатимуть сліди глобальних зв’язків між Амазонією і доколумбовою Африкою — адже вже є дані про трансатлантичні контакти.
Якщо вас зацікавила тема, почніть із перевірки, чи є в новини, яку ви читаєте, посилання на конкретну наукову публікацію. Друге — подивіться на масштаб знахідки. І третє — пам’ятайте, що кожне “загублене місто” у заголовку — це зазвичай фрагмент більшої історії, яка варта того, щоб її розповісти без зайвої містики.
Часті запитання (FAQ)
Що таке загублене місто Z і хто його шукав?
Загублене місто Z — це умовна назва великого доєвропейського поселення в Амазонії, яке з 1925 року шукав британський полковник Персі Фосетт. Після його зникнення пошуки продовжили десятки експедицій, але конкретного “міста” досі не знайдено.
Чи знайшли загублене місто Z у 2026–2026 роках?
Станом на 2026 рік археологи знайшли сотні геогліфів, ритуальних майданчиків і дорожніх мереж у Бразилії, але конкретного “міста-столиці”, яке мав на увазі Фосетт, не виявлено. Нові знахідки розширюють карту, але не підтверджують його початкової локалізації.
Чому гіпотеза Фосетта досі цікавить науковців?
Тому що вона поставила фундаментальне питання: чи була Амазонія до 1492 року густо заселеною і чи мала вона складні суспільства. Це питання частково підтверджене сучасною археологією.
Які технології допомагають шукати “Z” сьогодні?
Головні інструменти — повітряний лідар (LiDAR), супутникові знімки високої роздільності, геофізичне сканування ґрунту, портативні рентгенофлуоресцентні аналізатори для кераміки і геохімічний аналіз ґрунтів.
Чим “загублене місто Z” відрізняється від Ельдорадо?
Ельдорадо — це іспанський міф XVI століття про золоте місто, зосереджений у Колумбії і Венесуелі. “Загублене місто Z” — це британський пошук XX століття в Бразилії, який менше фокусувався на золоті і більше — на археологічних слідах цивілізації.
Чи можна поїхати в експедицію як волонтер?
Так, деякі університети і некомерційні організації беруть волонтерів на польові сезони. Умови зазвичай включають медичну підготовку, знання португальської або іспанської і готовність працювати у важких умовах. Подавати заявки краще через офіційні програми університетів.
Які найближчі плани дослідників щодо “Z”?
На 2026–2027 роки заплановано щонайменше чотири експедиції в зоні верхньої Шінгу і нижньої Амазонії. Основні цілі — датувати відомі геогліфи точніше і перевірити гіпотезу про координацію між різними майданчиками.
Де можна прочитати наукові праці про загублене місто Z?
Ключові публікації виходили в Nature (2018), Antiquity (2022, 2025), Journal of Archaeological Science (2020) і Latin American Antiquity (2021). Для загального читача підійде книжка Девіда Ґрема “The Lost City of Z” у перекладі або оригіналі, а також стаття про Загублене місто Z у Вікіпедії, де зібрані основні факти і джерела.
Як відрізнити наукову новину про “загублене місто” від клікбейту?
Перевірте три речі: чи є конкретне джерело в науковому журналі, чи є площа знахідки, і чи згадуються попередні знахідки на тій самій території. Якщо хоча б одне з цього відсутнє — новина, швидше за все, перебільшує.
Залишити відповідь